ЖОРСТКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, не зовсім жорсткий (у 1, 2 знач.). Губи його були сухі, жорсткуваті (Рибак, Помилка.., 1956, 287); Усмішка здавалася вимушеною, жорсткуватою і різко змінювала її обличчя (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 544.