ЖОРСТО́КІСТЬ, кості, ж.
1. Властивість за знач. жорсто́кий 1. [Орест:] І звідки в тебе ся дика ненависть, ся нелюдська жорстокість? Все тобі мало! (Л. Укр., II, 1951, 87); — Тепер ти бігати не можеш, — констатувала та ж маленька особа, виявляючи жорстокість, властиву її вікові (Ю. Янов., І, 1958, 226).
2. Жорстокий вчинок. Він не вірив, щоб могла існувати на світі така жорстокість, така несправедливість, котра дала б спромогу відняти від бідного молдувана останній шматок хліба (Коцюб., І, 1955, 244); Історія людства ще не знала таких диких знущань і жорстокостей, які застосовують американо-англійські інтервенти (Рад. Укр., 5.ІХ 1952, 2).
3. Велика сила виявлення чого-небудь. Ті повстання, що піднімали казахи.., придушувались царатом з надзвичайною жорстокістю (Донч., І, 1956, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 545.