Слово "жрець" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЖРЕЦЬ, жерця́, ч.

1. Особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичеських релігіях. У численних брахманських храмах утримувалась величезна кількість жерців (Іст. середніх віків, 1955, 53); Жерці розпалювали вогонь.. й на тлі чорного неба вирізувався тесаний з товстелезного дуба Перун (Скл., Святослав, 1959, 29); * У порівн. Обличчя у нього поважне, як у жерця (Коцюб., II, 1955, 320).

2. чого, перен., ірон. Той, хто присвячує себе служінню чому-небудь. З своєї роботи він не робив таємниці і не виставляв себе жерцем науки (Смолич, Світанок.., 1953, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 545.