ЖУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до жування. Стовбняк — захворювання, при якому спостерігаються судороги жувальних м’язів (тризм), а потім і м’язів тулуба, ніг (Лікар. експертиза.., 1958, 145); // Признач. для жування. Дракопулос сунув моєму тестю в руки ще якісь шкарпетки і коробку жувальних гумок (Мокр., Сто.., 1961, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 545.