ЖУПАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Пестл. до жупа́н. Посадили Морозенка на мальованій лавці: Зняли, зняли з Морозенка шовкові жупанці (Думи.., 1941, 193); Марина була в високих з халявками чобітках, на плечах жупанець синього сукна на зборках (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 474); // зневажл. Те саме, що жупа́н. Стань на службу — подарують рукавички й жупанець, привітають, очарують, тільки ж там тобі й кінець (Л. Укр., 1, 1951, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 547.