ЖУПАНИ́НА, и, ж., заст., розм. Те саме, що жупа́н 2. То сяк, то так Придбав сірома грошенят, Одежу справив, жупанину (Шевч., II, 1953, 50); У Петра жупанина, як він казав, хоч і давня, але носив її тільки в празник (Кос., Новели, 1962, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 547.