З’Ю́РБИТИСЯ, иться, док. Скупчитися в одному місці, зібратися юрбою; з’юрмитися. Пожежу все густіше оточували люди.. З’юрбившись біля входу у вівчарню, люди не знали, що їм робити (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 742.