З’ЯСО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до з’ясува́ти. Походження первісного землеробства у Східній Європі, в тому числі й на Україні, ще не з’ясоване (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 37); // з’ясо́вано, безос. присудк. сл. На жаль, капітан футбольної команди, через якого йшов зв’язок, загинув, і деякі подробиці [матчу] досі не з’ясовано (Ю. Янов., II, 1954, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 743.