З’ЯСО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., З’ЯСУВА́ТИСЯ, у́ється, док.
1. Ставати ясним, зрозумілим після одержання певних відомостей і т. ін. В розмові незабаром все з’ясувалось (Гончар, III, 1959, 425); [Марков:] Через деякий час прийде відповідь — і все з’ясується (Собко, П’єси, 1958, 81); П’ять років жила Ганна листами від милого і надіями, що скоро всі непорозуміння з’ясуються і нарешті можна буде справити весілля (Руд., Остання шабля, 1959, 172); // Визначатися, встановлюватися на підставі певних відомостей, ознак і т. ін. З розповіді Сергійка з’ясувалося і коріння самої пригоди (Ле, Право… 1957, 12).
2. із спол. що. Ставати відомим; відкриватися, виявлятися. Зовуть його Вікентієм, син сільського попа.. Далі з’ясовується, що цей молодий здоровань уже вдівець (Стельмах І, 1962, 250); Коли з’ясувалося, що.. результати стрільби, загалом, хороші, генерал потиснув руку підполковникові і підійшов до хлопців (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 744.