З’Ї́ЖДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до з’ї́здити 2,3.
2. у знач. прикм. Зіпсований тривалим користуванням. Повні вози скриплять не так верескливо, як порожні. Тільки вряди-годи старе з’їжджене колесо завищить навіжено, ніби щось недобре промовля до Хоми (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 582.