ЗААРЕШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗААРЕШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Те саме, що арешто́вувати. У 1882 р. поліція вчинила у Грабовського трус і знайшла заборонені книжки. Вісімнадцятирічного юнака заарештовують (Укр. літ., 9, 1957, 158); — Стражник каже, що пана вже не одпустять, а заарештують Мирний, IV, 1955, 374); Треба заарештувати і суворо Cудити фашистських злочинців-рецидивістів (Ю. Янов., V, 1959, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 13.