ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ, иться, док., безос., фам. Спасти на думку (про яке-небудь бажання); захотітися. Не сина з нею поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Шевч., II, 1953, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 15.