ЗАБАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати басувати (про коней). Цьвохнув Білограй батіжком. Сірий жеребець забасував по кругу (Мушк., Чорний хліб, 1960, 46); Коні вдарили копитами об землю і з місця забасували, як змії (Панч, І, 1956, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 17.