ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, уджу́ся, у́дишся, док. Те саме, що заблуди́ти 1. Очевидячки, вона збилася з дороги, заблудилася (Коцюб., І, 1955, 362); — П’ятнадцять верстов не яка далеч, а дорога знайома — не заблуджусь і вночі (Головко, II, 1957, 492); Не раз, заблудившися, навмання йшли мандрівники тайгою, намагаючись знайти правильний напрям (Донч., II, 1956, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 24.