ЗАБЛУ́ДЛИЙ, а, е. Те саме, що заблу́каний. Починав [Проць] розказувати, як бродив він заблудлим телям по дорогах далекої Бельгії (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 102).
◊ Заблу́дла вівця́ див. вівця́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 24.