ЗАБОГАРА́ДИТИ, джу, диш, док., заст. Допомогти. Підіть хіба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю порадою порадить (Сл. Гр.); —Як можете, Терентію, забогарадьте: хоч трохи зарятуйте грішми (Стельмах, Хліб.., 1959, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 25.