ЗАБРЯЖЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати бряжчати (у 1 знач.). Люлька в роті зашкварчала, Шабля в ножнах забряжчала (Бор., Тв., 1957, 119); Раптом пролунав постріл, упали на середину хати шибки, забряжчали (Воскр., Весна.., 1939, 69); Мати кинулася до кошика, забряжчала посудом, подала пирога (Кучер, Чорноморці, 1956, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 30.