ЗАБУДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забудува́ти. Далі починалося друге дворище, забудоване хлівами, хлівцями, загонами, сажами та хатками (Л. Янов., І, 1959, 358); За горбом розлігся великий і густо забудований куток села (Мельн., Коли кров.., 1960, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 32.