ЗАБУ́ХАТИ, аю, аєш, док. Почати бухати (у 1-3 знач.). Заскрипіли ворота, загавкали собаки, забухали об груддя чоботи (Тют., Вир, 1964, 361); В мене забухало від радості серце (Збан., Єдина, 1959, 241); Хтось, невідомий, підпалив його [панський двір], і він забухав полум’ям (Козл., На переломі, 1947, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 34.