ЗАВЕРТІ́ТИСЯ, рчу́ся, рти́шся, док. Почати вертітися (у 1 знач.). Загарцювали перед ганком коні, завертілися на всі боки (Довж., І, 1958, 197); // Почати обертатися по колу, навколо своєї осі; закрутитися. Сокіл мій мені присниться. Веретенце завертиться; Нитка чиста і тоненька Побіжить з пучок рівненько (Щог., Поезії, 1958, 236); * Образно. З того часу життя Арсена Черкащина закрутилося, завертілося, швидко мчало вперед (Дмит., Розлука, 1957, 163).
◊ Заверті́вся світ кому, у кого — те саме, що Закрути́вся світ (див. закрути́тися). Сидів [легінь] близько, говорив пошептом, а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Хотк., II, 1966, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 43.