ЗА́ВЖДИ́, присл. У будь-який час, повсякчас, постійно. Не завжди так складається, як сподівається (Коцюб., І, 1955, 223); Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона (Л. Укр., І, 1951, 189); // У віках, навіки; довічно. Ленін з нами завжди буде — світ про нього не забуде (Укр.. присл.., 1955, 333); // Протягом віків; споконвіку. Творчість трьох народів-братів.. завжди перепліталась.. своїм квітучим віттям (Рильський, III, 1956, 15).
Як за́вжди — як звичайно буває; як правило. [Любов:] Що ж кажуть лікарі? [Милевський:] Як завжди при нервових хворобах, ні те ні се. Перевтома.. — заборонили писати… (Л. Укр., II, 1951, 74); Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано-негадано (Гончар, III, 1959,169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 44.