ЗАВИВА́ЛО, а, с., рідко,
1. Предмет жіночого вбрання, яким обмотують голову. Так у чорні завивала позамотувана [чорниця], що тільки зористі іскрові очі блищать (Вовчок, VI, 1956, 325); Легкого завивала Струмилась круг лиця прозорість неясна (Рильський, Поеми, 1957, 267).
2. діал. Чалма. Усюди картинки: то якась панночка.., а то був знов турок у червоному завивалі (Вовчок, VI, 1956, 244); Мулла в зеленому завивалі.. і кілька мурз переходили від вогнища до вогнища (Тулуб, Людолови, І, 1957, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 45.