ЗАВИВА́ННЯ1, я, с. Дія за знач. завива́ти1 і звуки, утворювані цією дією. Собаки зняли тужливе довге завивання (Мик., II, 1957, 9); Крізь завивання вітру і шум моря Івасик ясно почув далекі глухі постріли (Донч., Вибр., 1948, 30); Знадвору увірвалося голосне завивання сирени в порту (Кучер, Чорноморці, 1956, 293); Кімната сповнилась ревом і завиванням джазу (Дмит., Наречена, 1959, 183).
ЗАВИВА́ННЯ2, я, с. Дія за знач. завива́ти2. Панночка сиділа коло вікна.., на столику горіла спиртова лампочка і грілися щипці для завивання волосся (Л. Укр., III, 1952, 603).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 46.