ЗАВИДНІ́ТИ, і́є, док., рідко.
1. Те саме, що завидні́тися. Ось уже завидніли і їх дворища на краю міста.. Василь, забачивши їх, повернувся назад, подивився на Ратієвщину (Мирний, IV, 1955, 27).
2. безос. Те саме, що розвидні́тися. Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніе, прибитися до рибальських лісів і перебути день (Тют., Вир, 1964, 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 47.