ЗАВИ́ЛЬКУВАТІСТЬ, тості, ж. Вада деревини, що полягає у хвилястому або гвинтоподібному розміщенні волокон у стовбурі. Завилькуватість виявляється в неправильному хвилястому розміщенні волокон деревини. Такі випадки часто зустрічаються у деревині берези (звичайної), в’яза, клена, горіха і сосни (Стол.-буд. справа 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 47.