ЗАВИ́СЛИЙ, а, е.
1. Діепр. акт. мин. ч. до зави́снути. Війська, залишаючи завислих на дротах убитих, змушені були відійти назад у степ (Гончар, II, 1959, 402); Він знов упав на крісло і затрясся, як кедр, завислий над кручею, від подиху бурі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 341).
2. прикм. Те саме, що суспендо́ваний. Кров являє собою прозору рідину — кров’яну плазму, в якій в завислому стані перебуває безліч кров’яних клітин — червоних і білих тілець (Метод. викл. анат.., 1955, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 48.