ЗАВИСО́КИЙ, а, е. Вищий, ніж звичайно або потрібно; надто високий. У нас приходили.. питати про велику хату, проте жадна не найняла: для того завелика, для другого зависока (Л. Укр., V, 1956, 221); Кожна риса обличчя [Галини] була недосконала, погана, потворна: горбуватий ніс, випнуті товсті уста, надмірно вигнуті брови, зависоке чоло (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 15); Це була зависока честь для вихованця, коли вихователь саджає поруч себе і пригощав своєю трапезою (Добр., Ол. солдатики, 1961, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 48.