ЗАВЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., рідко. Те саме, що заволоді́ти. Старший брат завладав батьківщиною (Барв., Опов.., 1902, 172); — Вона тебе чарами напоїла, та душею твоєю завладала… (Шиян, Баланда, 1957, 78); * Образно. Не дивуйся, що з весною Інший світ настав: Полем, лісом і водою Травень завладав! (Щог., Поезії, 1958, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 53.