ЗАВОДІ́Й, я́ , ч., розм.
1. Призвідник витівок, бешкетів, сварок і т. ін. Він любив товариство дітей і був серед них заводієм (Кол., Терен.., 1959, 7); Носячись із своїми гулями, прикажчик не без підстав підозрівав, що серед тих, хто давав йому духопелу, першими заводіями були орловець та Андріяка… (Гончар, Таврія, 1952, 225).
2. Той, хто заводить пісню, заспівує; заспівувач.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 56.