ЗАВО́ЖЕНИЙ, а, е. Брудний, заяложений; нечистий. — О! — на обличчі у Віті, заплаканому й завоженому, просяяло повне задоволення (Вас., Вибр., 1954, 258); Виправ [Оверко] завожену сорочку, простелив на траві, а сам загрібся в гарячий пісок, задрімав (Горд., II, 1959,129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 57.