ЗА́ВТРА, присл.
1. Наступного, другого дня (після сьогоднішнього). — А ти, Степане, ляжеш спать, Бо завтра рано треба встать Та коня сідлать (Шевч., II, 1963, 332); — Хомаха велів переказати, щоб завтра ви йшли косити на луках сіно (Чорн., Визвол. земля, 1959, 67); // У недалекому майбутньому; скоро. Не смійся над людьми нині, бо завтра люде над тобою будуть сміятися (Номис, 1864, №. 5910); — Сьогодні ти отаман, а завтра — я! (Мирний, І, 1949, 183).
◊ Не сього́дні-за́втра; Не сьо́годні, так за́втра; За́втра-післяза́втра; За́втра-поза́втра; За́втра-поза́втрьому — найближчим часом, швидко, невдовзі. — Не сьогодні-завтра до неї прийдуть старости (Н.-Лев., II, 1956, 47); [Іван:] Скрізь поверталися козаки: не сьогодні, так завтра вернуться і наші (Вас., III, 1960, 37); Що ж, завтра-післязавтра все видніше стане (Стельмах, І, 1962, 650); Його все більше обсідали європейські.. справи. Хома так ними турбувався, наче сам готувався завтра-позавтра стати дипломатом (Гончар, III, 1959, 206); —Завтра-позавтрьому, — сказав він, — до нас приїздять керівник Головної ради Трудкомуни і.. член Ради (Мик., II, 1957, 464).
2. у знач. ім., невідм. Наступний, другий день (після сьогоднішнього). Сьогодні сиву шапку набакир зверне, помолодикує; на завтра — чорну смушеву (Барв., Опов.., 1902,103); // Найближче майбутнє. Комунізм тепер — не мрія, а наше завтра! (Матер. XXII з. КПУ, 1961, 3); Нова людина комуністичного завтра виховується уже сьогодні.. у праці на благо і щастя народу нашої Вітчизни (Ком. Укр., 5, 1950, 11).
До за́втра: а) до наступного, другого дня (після сьогоднішнього). Сьогодні ти вже 2 листи моїх матимеш, а я ще ні одного. Потерплю до завтра (Коцюб., III, 1956, 174); б) усталена форма прощання. Помітивши, що водій жде розпорядження, льотчик відпустив його, сказав на прощання: — До завтра (Гончар, Тронка, 1963, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 62.