ЗАВУ́ШНИЦЯ, рідше ЗАУ́ШНИЦЯ, і, ж.
1. Запалення завушних залоз. Лічить [Пріська] людей чи від лихоманки, чи від гризі і від заушниць (Кв.-Осн., II, 1956, 175).
2. діал. Сережка. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 63.