ЗА́ВШЕ, присл., розм. Те саме, що за́вжди́. З якимось надзвичайним зацікавленням слухала завше Маруся.. гуцульські оповідання, повір’я й приказки (Хотк., II, 1966, 35); В боротьбі проти турецько-татарської навали український народ завше мав допомогу від російського народу (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 63.