ЗАВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до завізува́ти. Розділ за розділом читав [Вінце] наказ, що прибув.. з Будапешта і що завізований був Берліном (Скл., Карпати, II, 1954, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 51.