Слово "завіса" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАВІ́СА1, и, ж.

1. Велике полотнище для закривання просвіту в чому-небудь або для приховання, відгородження кого-, чого-небудь. Задня стіна мурована, а дві бічні заміняються завісами, що можуть розсуватись (Л. Укр., III, 1952, 270); Соломія вкрутила лампу, молодиці шаснули під ситцеву завісу між грубою і ліжком (Кучер, Трудна любов, 1960, 138); Торкнула [княгиня] рукою завісу попереду, якою можна було відгородити куточок від допитливих очей (Скл., Святослав, 1959, 124); * У порівн. Зелені гори, вкриті лісом, як дивні зелені завіси, обгортали кругом Шевченкову могилу (Н.-Лев., II, 1956, 383); // перен., чого, яка. Суцільна пелена, хмара чого-небудь, що обмежує видимість, приховує, затуляє кого-, що-небудь. Закриті завісою пилюки, ховаючись за корів, непомітно увійшли [опришки] в двір (Гжицький, Опришки, 1962, 146); Крізь густу дощову завісу ледь пробивалися бліді промені (М. Ол., Чуєш.., 1959, 53); Загін [козаків] вишикувався на невисокому березі під захистом димової завіси (Добр., Очак. розмир, 1965, 147); Бій важкий у вогняній завісі, Ні вперед іти, ні одступать… (Шпорта, Вибр., 1958, 254).

2. театр. Суцільне або роздвоєне полотнище для закривання сцени від глядачів. Завіса підіймається, в залу віє холодом сцени.. й тим особливим запахом куліс, що завше є незмінним у кожному театрі (Ю. Янов., II, 1958, 19); Розсунулась завіса, і почали артисти свою виставу (Жур., Вечір.., 1958, 342); // спец. Ремарка в тексті п’єси на означення кінця дії. Прісцілла міцно, без слів, обіймає батька і цілує.. Люцій підводить його [з підлоги].. і веде попід руки до дверей, тихо потішаючи. Завіса (Л. Укр., II, 1951, 466).

Під заві́су — під кінець, на закінчення чого-небудь. Під завісу сезону повезла [команда «Шахтар»] в Донецьк кубок СРСР (Літ. Укр., 5 .VI 1962, 4).

◊ Підніма́ти (підня́ти) заві́су (край заві́си) над чим. — Розкривати що-небудь приховуване, передбачати щось і т. ін. В оповіданні «У грішний світ» Коцюбинський підіймає завісу над тим, що діється за мурами монастирів (Наука… 3, 1960, 49); — Нас і не дивує, що класний керівник підійняв край завіси над ближчим майбутнім однієї з своїх учениць (Донч., V, 1957, 483).

3. Те саме, що занаві́ска. На вікнах [хат] хилитались од вітру подерті білі завіси, як перебиті гусячі крила (Коцюб., II, 1955, 89); Вікно було завішене густою завісою (Н.-Лев., IV, 1956, 111); Вона енергійно розсуває важкі завіси, сонячне світло вривається в кімнату крізь відчинені… вікна (Коч., II, 1956, 223).

ЗАВІ́СА2, и, ж. Металевий або інший стулковий шарнір, на який навішуються двері, вікна і т. ін. Вилетів [Дувид], як буря, аж двері затіпались на старих завісах (Вас., І, 1959, 256); — Татко, не страхайтеся, це не бандити. Бандити уже виривали б вікна з завісами (Стельмах, II, 1962, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 51 - 52.