ЗАВІ́СКА1, и, ж.
1. Зменш. до заві́са1 1. Христя.. підійшла до Анрі-Жака тоді, коли той уже лежав за завіскою чистий та умиротворений (Ю. Янов., II, 1954, 53).
2. Те саме, що занаві́ска. Вікна в хаті [Дениса] такі, що відчиняються, а не відсуваються, і на вікнах завіски (Гр., II, 1963, 313); Спочатку [Ганна] потемки старанно заслонила завіскою вікно, щільно причинила за собою двері і аж тоді ввімкнула світло (Коз., Сальвія, 1959,106).
ЗАВІ́СКА2, и, ж. Те саме, що заві́са2. Поганенькі рами й завіски швидко подалися під дужими руками, мов тонке павутиння (Н.-Лев., II, 1956, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 52.