ЗАВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., перех., діал. Сповістити. Думали-думали, як лучче Катрю завістити про те, що чули, та, порівнявшись, просто усю правду кажемо (Вовчок, І, 1955, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 52.