ЗАВІ́ШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заві́шати. Стіни.. були завішані таблицями, формулами, кресленнями (Руд., Остання шабля, 1959, 348); З автомобіля виліз огрядний, завішаний орденами і хрестами німецький полковник (Петльов., Хотинці, 1949, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 52.