ЗАГАЛЬНОНАРО́ДНИЙ, а, е. Спільний, єдиний для всього народу, належний усьому народові; всенародний. Літературна мова в сучасному розумінні і в сучасних функціях — це відшліфована форма загальнонародної мови (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 5); // Який становить надбання всього народу. Загальнонародна соціалістична власність; // В якому бере участь весь народ. Тарас був справедливо переконаний, що тільки загальнонародне повстання знищить кріпосницький лад і принесе жадану волю трудящим (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 69.