ЗАГА́РЛИВО, діал. Присл. до зага́рливий. Загарливо копали [дівчата], шукаючи скарбів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 488); [Бжостовський (не слухаючи, загарливо):] Як же ви не розумієте, що вона не любить солодкого тому, що вона сама солодша від меду (Коч., І, 1956, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 72.