ЗАГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Закріплювати або доводити що-небудь до потрібного положення, обертаючи за гвинтовою нарізкою. Микола Стрепет.. голічерева лежав під трактором, стиха мугикав пісню і загвинчував гайку (Кир., Вибр., 1960, 221); Іван заправив гніт, загвинтив машинку, поставив ковпачок і надів [на лампу] скло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68); Вони [бійці] вже міцно загвинтили свої фляги (Гончар, 111, 1959, 412).
◊ Загви́нчувати (загвинти́ти) га́йку див. га́йка1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 74.