Слово "заглядати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗАГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Дивитися у що-, за що-, крізь що-небудь і т. ін., намагаючись побачити когось, щось. — Шукайте… трусіть скрізь! — гукає голова соцьким.. Соцькі кинулись по всіх кутках, заглядали під піч, під піл (Мирний, І, 1949, 290); Христина похапцем надягає на себе материну, з підкачаними рукавами катанку, ..заглядаючи одним оком в дзеркальце (Стельмах, І, 1962, 155); Соломія оббігла навкруги хату, заглянула в повітку — коня й воза нема (Коцюб., І, 1955, 380); Ольга заглянула в щілину дверей і побачила всю кімнату, завалену вузликами й клунками (Мик., II, 1957, 289); * Образно. У вікна знадвору заглядають квіти (Л. Укр., III, 1952, 717); // у що, розм. Нашвидку читати що-небудь, шукати довідку і т. ін., дивлячись у якийсь текст. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211); Секретарка.. заглянула в список (Тют., Вир, 1964, 60).

◊ Загляда́ти в горшки́ див. горщо́к; Загляда́ти (загля́нути) в ду́шу (се́рце) кому —намагатися зрозуміти стан, почуття, думки кого-небудь. Він бачив перед собою людину, яка відкрито його зневажала, і йому хотілося заглянути їй в душу, почути від неї по-справжньому відверте слово (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 127); А хочеш любові людям,то в серце їм заглянь (Мал., Листи.., 1961, 6); Загляда́ти в зу́би див. зуб; Загляда́ти в ло́жку (ми́ску) кому — розглядати того, хто їсть, що він їсть і т. ін. Герман любив обідати сам, так, щоб ніхто інший не сидів при його столі, ..не заглядав йому в ложку (Фр., VIII, 1952, 381); Загляда́ти в ру́ки (до рук) кому — мати звичку просити підтримки; чекати від кого-небудь грошей, допомоги і т. ін. Рух народу — незборима сила, коли не ждуть манни з неба, а товчуть просо, не заглядають комусь до рук, а діють (Ю. Янов., Мир, 1956, 100); Загляда́ти в ча́рку — пити алкогольні напої, зловживаючи ними. Після обіду.. Корнієва молодиця налила-таки [Варі] шкалик, дарма що свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку… (Гончар, Тронка, 1963, 323); Загляда́ти сме́рті в о́чі (у ві́чі); Смерть загляда́є (загляда́ла) в о́чі (у ві́чі) див. о́ко.

2. неперех., перен., розм. Ненадовго заходити, заїжджати куди-небудь або до когось; навідуватися. Школа двокласова, гарна, з начальства ніхто не заглядає, співробітники — учителі — хороші (Вас., IV, 1960, 37); Половина саду цвіте. Половина в’яне… Перше ходив, вірно любив, Тепер не загляне (Укр.. лір. пісні, 1958, 185); — Зовсім городянкою стала [Марина]. На село і не загляне ніколи (Мирний, III, 1954, 112).

3. неперех., перен. Освітлювати промінням, проникати світлом куди-небудь (про сонце, місяць і т. ін.). Місяць.. заглядав до дівчат у кімнату (Мушк., Серце.., 1962, 57); Отак, буває, в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі як на те Зелена травка проросте (Шевч., II, 1953, 199); В діряві двері стодоли заглянув світанок (Хижняк, Тамара, 1959, 261); Проникати взагалі куди-небудь. Уже присмерк заглядав у вікна тихої, загубленої серед лісів хати (Стельмах, І, 1962, 238).

4. перех., тільки док., діал. Побачити. Як тільки діти заглянули Параскіцу, вони в один мент розсипалися в різні сторони (Коцюб., І, 1955, 272); 3 кождої з тих доріг можна було лиш тоді заглянути Панька, коли навмисне за тим дивився би, бо брама була глибоко в мурі (Март., Тв., 1954, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 80.