ЗАГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГЛЯДІ́ТИСЯ, джуся, дишся, док., на кого-що. Дивитися довго, захоплено. Не заглядайся на чужих жінок, бо свою загубиш (Укр.. присл.., 1955, 122); Дивні дива відкриває їм [дітям] степ. Зупинившись, постоять над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам’яну бабу на скіфській могилі, заглядяться на овечат, що розтеклись по далекій царині (Гончар, II, 1959, 97); — Чого так зажуривсь, Семенович? — сказав йому Левко Цьомкал, підстарший боярин, та й вдарив його по плечах. — На дівчат заглядівсь, чи що? (Кв.-Осн., II, 1956, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 80.