ЗАГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Надмірно годуючи, даючи занадто багато їсти кому-небудь, доводити до пересичення. — Бережись, а то мати загодує тебе (Гр., II, 1963, 57); // Те саме, що відгодо́вувати. — Не журись, Чіпко, — каже, радіючи, Мотря.. — Одберу місцину, картоплі насаджу, на зиму буде!.. А к різдву загодуємо свиню… (Мирний, І, 1949, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 83.