ЗАГОРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГОРНУ́ТИСЯ, орну́ся, о́рнешся, док.
1. Обгортатися чим-небудь, замотуватися в щось. Гордовита конвалійна загортається у звої свого листя (У. Кравч., Вибр., 1958, 288); // Закутуватися, укриватися, захищаючись від холоду, спеки і т. ін. Христя ще дужче заривається у подушки, ще більше загортається коцом (Мирний, III, 1954, 302); Підпариха загорталась в кожух і стогнала (Коцюб., II, 1955, 53); — Загорніться в мішки, а то промерзнете, — гукав шофер до вантажника Івана Чубірки, що сидів у кузові (Томч., Закарп. опов., 1953, 41); // перен. Затулятися, оповиватися чим-небудь, стаючи невидимим. І степ.. знов став у мряку загортатися… (Головко, І, 1957, 172); Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув.. гарячий вітер (Збан., Сеспель, 1961, 40).
2. Загинатися, скручуючись, заломлюючись. Щоб кайма на кутах [хустки] не стягувалась і не загорталась, черепашки в цьому місці будують частіше (В’язання.., 1957, 62); Волосся їй якось незугарно загорнулось над головою вгору (Л. Укр., III, 1952, 649).
3. розм. Закриватися, складатися (про щось розкрите, розгорнуте). Книжка впала на софу й загорнулась (Н.-Лев., І, 1956, 558).
4. тільки недок. Пас. до загорта́ти. При поперечному прорізуванні тупими лапами [культиватора] рослини загортаються землею, а бур’яни залишаються непід-різаними (Колг. Укр., 4, 1959, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 86.