ЗАГОТОВА́Ч, ЗАГОТУВА́Ч, а́, ч., рідко. Те саме, що заготіве́льник. І земля була золотою від плодів, і дерева горіли золотом так, що їх спекулянти й заготовачі, здається, мусили б бачити за тисячу верст (Гончар, Тронка, 1963, 298); Якщо раніше директор лісгоспу та його заступник Ремінь намагалися хоч у дечому перечити заготувачам, то тепер.. вони остаточно здалися на ласку переможців (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 89.