ЗАГРАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ЗАГРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Починати бавитися, розважатися з ким-, чим-небудь. * Образно. Розступилася синява хмар і дала волю життєдайному сонячному сяйву, що загралося з блиском калюж (Баш, Надія, 1960, 259).
2. перен. Починати швидко битися, калатати від хвилювання, радості тощо (про серце). Удова зітхнула, немов покидаючи яку важку думку, й глянула на діток, а у діток серденятка знов загралися й знов охопила їх надія на щось хороше (Вовчок, І, 1955, 303).
3. тільки док. Захопитися грою, забувши про все інше. Насилу Христя утішила Івася, насилу звела його з Маринкою і трохи спочила, коли вони загралися (Мирний, III, 1954, 156); // Втомитися від тривалої гри. Вона і незчулася, як, загравшись з ним [сином], заснула (Баш, Надія, 1960, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 91.