ЗАГРУ́БЛИЙ, а, е, розм. Який став твердим, жорстким, утративши гнучкість і т. ін. Був сивуватий уже,.. з великими загрублими руками, що, видно, немало переробили в житті всякої роботи (Гончар, II, 1959, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 95.