ЗАГРІБА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто загрібає граблями колоскові рослини, сіно і т. ін. Там виїздять чотири виладнаних кінні косарки, а з ними й в’язальниці, загрібальники на кінних граблях (Ле, В снопі.., 1960, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 93.