ЗАГУСТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до загусті́ти. Поки вони [свічки] прокльовували своїми золотими квасолинками церковну, загустілу від холоду напівтемряву, Мар’ян то журився над труною, то виходив на цвинтар (Стельмах, Хліб.., 1959, 181); // у знач. прикм. Для розріджування загустілих лаків є готові розчинники (Стол.-буд. справа, 1957, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 100.